Соціальні технології в економіці знань

УДК 330.342.24                                                              О.Є. Бавико, О.М. Нещеретов

                                                         

СОЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ЕКОНОМІЦІ ЗНАНЬ: МЕНЕДЖМЕНТ ІДЕЙ, КРАУДСОРСИНГ, ФОРСАЙТ

 

      В статті розглянуто соціальні технології, які сформувались за кордоном в епоху побудови економіки знань, а саме – менеджмент ідей, краудсорсинг, форсайт. Запропоновано новий підхід до використання краудсорсингових платформ. Який може забезпечити масове і постійне розширення  інноваційного процесу як на рівні окремого підприємства, так і на рівні галузі, регіону, національної економіки. Складено перелік типів існуючих платформ. Проаналізовано стан форсайтних досліджень в Україні і запропоновано проводити форсайти у спеціалізованій соціальній мережі в комбінації з методами менеджменту ідей і краудсорсингу.                                                                  

 Ключові слова: економіка знань, соціальні технології, інновації, системи менеджменту ідей, краудсорсинг, форсайт.

                   

      The article considersthe social technologies which were formed abroad in  era  building the knowledge economy - namely, idea management system, crowdsourcing, foresight. Made list of types of existing platforms. It was proposed a new approach to  use platforms of crowdsourcing. Which can provide massive and continuous expansion of the innovation process as on the level of the individual enterprise so i on industry level, region, national economy. Our technology platform  to support idea generation and ideas management and approach help companies take advantage of  the full creative capacity of their people through crowdsourcing technology and data-driven insights to create a scalable culture of innovation. It was analyzed the projects of foresight  in the Ukraine and it was offered conduct the  projects of  foresight  to in the specialized social network in the combination with methods idea management  and  crowdsourcing.   Compared to more traditional ways of stakeholder involvement, social web platforms introduce real time feedback into the process of stakeholder involvement, which allows for a much more interactive and collaborative involvement fundamentally changing the way expert opinions are collected. The possibility of extensive online collaboration offers stakeholders a novel more powerful instrument to co-create and contribute directly to decision-making, but it also lays challenges on the process management to stay focused on the initial objectives to inform the decision-making.                                                                                                                                                              Key words: the knowledge economy, social technologies, innovation, ideamanagement system, crowd­sourcing, foresight.

      Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Логіка цивілізаційного розвитку детермінує перехід до якісно нового рівня економічного розвитку – економіки знань. Відповідний перехід є наслідком інформаційно-технологічної біфуркації, за якої, перетворюючий вплив ІТ суттєво прискорює перебіг соціально-економічних процесів, збільшуючи ступінь їхньої ентропії, а також суттєво трансформує ментальні карти відповідних суб’єктів.

Економіка знань є вищим етапом розвитку постіндустріальної економіки, а перехід від “ресурсо-центричної” до “людино-центричної” економіки призводить до того, що чим більш постіндустріальною стає економіка країни (а це довгий процес, а не разовий стрибок), тим більше людей залучається до виробництва нових знань і інновацій. Тож актуальною науково-практичною проблемою економічної науки в умовах переходу до економіки знань є впровадження нових соціальних, інформаційних технологій, які дозволять залучити до генерації знань і креативних ідей мільйони громадян, об’єднати зусилля науково-освітніх установ, органів влади і виробничих підприємств, щоб забезпечити масове виробництво, накопичення, розповсюдження і впровадження знань, ідей, інновацій та підвищити ефективність інноваційної діяльності окремого підприємства, галузі, регіону, держави і перевести її на якісно новий рівень.

         Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми. Окремим інноваційним соціальним технологіям присвячені поодинокі роботи вітчизняних вчених. Так, різні аспекти краудсорсингу досліджували Бавико О.Є., Марченко О.С., Мінц А.Ю [1,2,6,7]. Питання теорії, методології і практики технологічного форсайту вивчали такі  вчені, як М.З. Згуровський, Г.П. Задорожня, О.Ф. Паладченко, Т.К. Кваша, Г.В. Новіцька; соціально-економічного форсайту - О.В. Пильтяй [4,8]. Практично відсутні роботи вітчизняних авторів по теоретичним і практичним аспектам застосування систем менеджменту ідей.

         Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Аналіз зарубіжного теоретико-методичного і практичного досвіду впровадження  форсайту, краудсорсингу і систем менеджменту ідей дають підставу запропонувати власний підхід до впровадження соціальних технологій в умовах побудови економіки знань.

Мета дослідження.Теоретично обгрунтувати необхідність нових соціальних технологій в управлінні соціально-економічними системами в умовах переходу до економіки знань, визначити перелік таких технологій. Вивчити і узагальнити зарубіжний теоретико-методичний і практичний досвід впровадження інноваційних соціальних технологій в управлінні соціально-економічними системами, адаптувати його до умов сучасної української економіки і запропонувати власний підхід до їх впровадження.

        Виклад основного матеріалу дослідження.Термін соціальні технології - з'явився у соціології в 60-х роках ХХ століття.Соціальна технологія - це сукупність методів і прийомів, що дозволяють добиватися позитивних результатів у вирішенні завдань налагодження взаємодії між людьми, тобто по суті соціальна технологія - це структура комунікативних впливів, що змінюють соціальні системи або ситуації.Специфіка технології в тому, що вона алгорітмізує  діяльність і тому може бути багато разів використана, тиражована для вирішення подібних завдань.

Сутність і призначення будь-якої соціальної технології - оптимізувати управлінський процес і зробити його більш технологічним.Інтерес до технологізації соціальної діяльності невпинно зростає в епоху переходу до економіки знань, коли формується нагальна потреба в свідомо організованій і цілеспрямовано впроваджуваній системі таких соціально-економічних взаємодій, які розвивають обмін-спілкування, співробітництво і співтворчість при вирішенні завдань суспільного розвитку.На основі Інтернету і комп’ютерних соціальних мереж швидко розвиваються інноваційні технології соціальної взаємодії і співпраці з продукування знань, ідей, інновацій та їхній експертизі, відбору і втіленню. Вони використовуються, насамперед, в управлінні соціальними процесами, у вдосконаленні дослідницької роботи, інтелектуальної діяльності в цілому. Тому соціальні технології можуть розглядатися як елемент культури і, зокрема, як елемент технологічної культури.

        Консалтингова компанія McKinsey Global Institute (MGI) у 2012 році опублікувала доповідь «Соціальна економіка: підвищення вартості і продуктивності за допомогою соціальних технологій», в якій викладені перспективи і потенціал впливу соціальних технологій на економіку [3].
Автори дослідження вказують, що всього лише за кілька років соціальні технології - продукти та послуги, що сприяють соціальній взаємодії в цифровій сфері, - значною мірою змінили вигляд світової економіки, вплинувши на способи взаємодії, зв'язку та обміну інформацією між людьми. Компанії, які безпосередньо взаємодіють зі своїми клієнтами, швидко усвідомили, що соціальні технології пропонують зовсім нові способи спілкування з клієнтами та впливу на них. Крім цього, вони є високоефективним методом для отримання всебічної інформації «з перших рук» про поведінку і потреби клієнтів, яку можна використовувати при розробці продуктів і створенні точних, адресних звернень.
За оцінками MGI, використання компаніями всіх переваг соціальних технологій може підвищити продуктивність менеджерів і фахівців, що взаємодіють з клієнтами, на 20-25%. Дохід окремих компаній може бути ще більшим. За оцінками MGI, компанії із сектору споживчих товарів, що використовують соціальні технології на всіх етапах ланцюжка створення вартості, можуть збільшити прибуток на 60% за рахунок використання цих технологій для роботи з клієнтами і отримання більш точної інформації про потреби споживачів.     

       Отримання максимальної вигоди від використання соціальних технологій - непросте завдання для компаній, оскільки вимагає зміни організаційної структури, процесів і корпоративної культури, а також трансформації в підприємство з розширеною мережею взаємодії, у так зване підприємство Enterprise 2.0.

        Enterprise 2.0 – це соціально-мережева форма інтелектуальної діяльності людей з продукування знань, ідей, інновацій та їхньої експертизі, відбору і втіленню. Такі підприємства переносять процеси соціальних комунікацій і колективної роботи людей у віртуальне середовище. Всіх учасників проекту, навіть якщо їх тисячі, можливо за кілька хвилин зібрати у віртуальному конференц-залі або віртуальній лабораторії.     

       В результаті аналізу, з великої кількості соціальних технологій, що сформувались за кордоном в умовах переходу до економіки знань, було виокремлено ті технології, які, на нашу думку, є критично важливими для економіки України в сучасних умовах (табл.1).

Таблиця 1

Характеристика соціальних технологій

 

Соціальна технологія

 

Змістовно-сутнісний аспект соціальної технології

 

 

Менеджмент ідей

Організація мозкових штурмів, нарад; пошук ідей, їх вибір, рангуваня; мотивація авторів ідей

 

Краудсорсинг

Організація співпраці великої групи людей у віртуальній мережі для вирішення певних задач

 

 

Форсайт

 Процес систематичних спроб заглянути у віддалене майбутнє науки, технології, економіки та суспільства на основі масштабного опитування експертів (прогнозування)

*Складена автором

       Найбільш популярними є технології менеджменту ідей(Idea Management, ще вживають наступні назви: Creativity Contents, Coсreation, Ideation, Open Innovation). 60% компаній-лідерів світового ринку для пошуку нових ідей і ефективних рішень використовують системи класу Idea Management.

       Системи Idea Management реалізовані як хмарні сервіси, які продають компаніям послуги по управлінню ідеями, а також готові продукти для корпоративних мереж підприємств. Системи допомагають замовнику працювати з ідеями своїх співробітників, налагоджувати комунікації з клієнтами, постачальниками, дилерами підприємства з метою залучення їх інноваційного потенціалу і креативності учасників мережі. Системи менеджменту ідей ділять на три основні групи. Перші допомагають вибирати кращі ідеї з допомогою метода соціального рейтингування. Другі - вибирають найбільш перспективні ідеї шляхом проведення торгів на так званих ринках передбачень. Треті працюють як інноваційні майданчики. З’являються і системи, які інтегрують можливості всіх трьох груп і доповнюються новими функціями. Прикладами таких систем є платформи Chaordix і InnoCentive.        

         Новітні ринки, моделі, процеси стають головними інструментами в управлінні інноваційною діяльністю. В Україні цей напрям ще тільки на шляху становлення.

          Краудсорсинг– це використання з допомогою Інтернет-технологій  ресурсів і творчого потенціалу великої групи людей для розв’язання різноманітних задач, які постають перед підприємством, державним органом управління або суспільством.

         Класифікація краудсорсингу за типами платформ:

      1. Конкурентні платформи. Працюють таким чином: замовник розміщує на сайті платформи завдання, а виконавці пропонують свої варіанти рішень і оцінюють пропозиції інших учасників, в результаті відбирається краща робота.

      2. Мікрозадачі. Виконавці переглядають завдання, вибирають ті які вони можуть виконати, виконують їх і отримують плату, встановлену замовником.                       

      3. Довідники. Платформи цього типу дозволяють організовувати колективну діяльність учасників проекту за принципом “кожен, хто знає більше, може покращити довідниковий ресурс”. Найбільш популярним довідником є Вікіпедія.

      4. Рейтингування контенту. Такі платформи дозволяють колективно створювати і рейтингувати контент     

      5. Платформи по збору ідей. Вони збирають ідеї на різні теми і дозволяють користувачам сайту обговорювати ідеї і рейтингувати їх. Популярні ідеї піднімаються наверх, непопулярні спускаються донизу списку. Платформа по збору ідей може бути організована конкретним підприємством і збирати ідеї для його розвитку. Наприклад, компанія Dell у 2007 році створила сайт  IdeaStorm для спілкування з клієнтами компанії і збору їхніх ідей по розвитку продуктів компанії. Платформа дозволяє дізнатися які нові продукти чи послуги хочуть отримати клієнти Dell, як вони уявляють подальший розвиток компанії.

       6. Заохочення інновацій. Такі платформи влаштовують конкурси інновацій. Наприклад, фонд X-Prize засновує премії для стимулювання наукових проривів у різних галузях і використовує у своїй роботі краудсорсинг-технології.  

       7. Краудфандинг – це співробітництво людей, які об’єднують свої гроші або інші ресурси, як правило через Інтеренет, щоб підтримати проекти, започатковані іншими людьми або організаціями. Щоб знизити ризики інвестування є можливість перевірити свою бізнес ідею на платформі Kickstarter – на ній можливо протестувати інтерес до бізнес-ідеї і отримати краудсорсфінансування.

      8. Ринки контента. На таких сайтах відвідувачі розміщують свій контент, а господарі сайтів запускають у виробництво його кращі зразки, наприклад, футболки, календарі, картинки, плакати.

       9.  Ринки  передбачень – спекулятивні ринки для прогнозування. Активами на них є події або значення окремих параметрів в майбутньому. Ринки передбачень широко використовуються закордонними компаніями (Google, HP, Intel, Microsoft). Корпоративні ринки прогнозів дозволяють зібрати і узагальнити розрізнену і важкодоступну інформацію про стан справ на підприємстві. На таких невеликих віртуальних ринках (вони спочатку з’явилися у науковому середовищі) можуть грати всі співробітники компанії. Ставки роблять на майбутні події або на показники, наприклад, об’єм продажів у наступному кварталі. Метод ринку передбачень ґрунтується на теоремі Кондорсе про журі присяжних, згідно з якою, якщо ймовірність вірного передбачення кожного незалежного експерта більша за 50%, то ймовірність того, що більшість експертів зробить правильне передбачення наближається до 100% зі збільшенням кількості експертів. Необхідними умовами при цьому є незалежність експертів (у деяких варіантах теореми вона не виключається) і їхня компетентність (наявність деякого розуміння проблеми), а також їхня децентралізація і різнорідність. Важливою умовою є і мотивація експертів.  

      10. Ринки послуг. Платформи цього типу надають можливість замовникам розміщувати свої проекти з програмування, дизайну, написанню текстів [10].

          Подібні платформи, ринки, системи, сервіси вже застосовуються та ефективно функціонують на Заході, зокрема в США. Саме за допомогою таких сучасних технологій провідні закордонні компанії щорічно збільшують свої фінансово-економічні показники.

          Найбільш широкі можливості серед зарубіжних платформ має російська Witology (режим доступу: http://www.witology.com, на якій діють всі чотири типи інформаційних ринків: ринок знань, ринок ідей, ринок інновацій і ринок передбачень. Але ця платформа орієнтована , в основному, на виконання окремих проектів для замовників силами співробітників Witology (управління проектом).

Такий підхід,  на нашу думку, не може забезпечити неперервність і масовість інноваційного процесу, необхідних в економіці знань. Ми вважаємо, що більш ефективним буде підхід, коли замовник отримує на платформі всі необхідні інструменти для співпраці і взаємодії учасників проекту, методичні матеріали, інструкції, а управління своїм проектом здійснює с самостійно.

          Щоб перевірити на практиці викладені теоретичні положення, накопичити власний методичний і практичний досвід впровадження соціальних технологій, ми розробили власну платформу УНІВЕРСИТЕТ (режим доступу: http://www.університет.org.ua ). До складу платформи входять ділова і наукова соціальні мережі, ринок знань, ринок ідей, ринок інновацій і ринок прогнозів і передбачень. Кожне українське підприємство чи організація безоплатно отримують доступ до інструментів, необхідні методичні матеріали для самостійного здійснення своїх проектів. Врахувавши, що в Україні ще не сформувалась культура торгівлі на біржі ф’ючерсів, ринок передбачень ми організували у формі опитування експертів.

         Форсайт – соціальна технологія, сукупність методів, засобів і прийомів прогнозування соціально-економічного і інноваційного розвитку господарсько-економічних суб’єктів (держави, галузі, регіону, підприємства), направлених на формування стратегічного бачення майбутнього і дії на нього шляхом виявлення подій і участі в процесах, здатних мати культурний, політичний, економічний і соціальний вплив на економіку та суспільство в довгостроковій перспективі. Форсайт є принципово новим підходом до визначення сценаріїв майбутнього. Характерна роль форсайту полягає саме у формуванні майбутнього, оскільки методи, що використовуються під час прогнозування, направлені на створення образу майбутнього, до якого прагнутимуть учасники цього процесу.

        На практиці існують різні види форсайту. Дослідники виділяють національний, регіональний і корпоративний. У Західній Європі поширено форсайт на національному та регіональному рівнях, у США – більше на рівні корпорацій. Форсайт як система є сукупністю методів експертної оцінки стратегічних напрямів соціально-економічного та інноваційного розвитку, виявлення технологічних проривів, здатних вплинути на економіку та суспільство в середньо - і довгостроковій перспективі . “Крім того, форсайт поєднує розрахунок ймовірного майбутнього з активним впливом на нього” [5]. Сьогодні форсайт використовується як системний інструмент впливу на формування майбутнього, що дозволяє враховувати можливі зміни у всіх сферах суспільної діяльності: у науці і технологіях, економіці, соціальних, суспільних відносинах, культурі. Практика науково-технологічного та соціально-економічного форсайту поступово набуває поширення і в Україні [4, 9, 11].

        Проаналізувавши практичний досвід проведення форсайтів за кордоном і в Україні, ми пропонуємо проводити форсайти у спеціалізованій соціальній мережі в комбінації з методами краудсорсингу і менеджменту ідей. Це, на нашу думку, дозволить знизити вартість форсайтних досліджень, реалізувати їх як неперервний процес та залучити найширші групи експертів.

 

         Висновки.Зважаючи на комплексне висвітлення поняття та перспектив застосування інноваційних соціальних технологій у системі управління соціально-економічною системою в умовах переходу до економіки знань, слід зазначити, що використання цих технологій є об’єктивно назрілою потребою часу. Підкреслимо, що системи менеджменту ідей, краудсорсинг і форсайт можливо використовувати як на рівні окремого підприємства, так і на рівні галузі, регіону, національної економіки. Напрями подальших досліджень висвітленої проблеми, на нашу думку, мають стосуватися механізмів реалізації інноваційних соціальних технологій на всіх рівнях організації соціально-економічної взаємодії. Особливої уваги заслуговує розробка механізмів організації підприємницької діяльності у сфері надання послуг із застосування інноваційних соціальних технологій для вирішення питань підвищення конкурентоспроможності окремих фірм та підприємств, агрегування та аналізу інформації щодо реалізації державних та місцевих програм соціально-економічного розвитку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Бавико О.Є. Віртуальні механізми координації діяльності суб’єктів регіонального економічного простору / Бавико О.Є. // Інноваційна економіка. – 2013. – № 3. – С. 34-42.
  2. Бавико О.Є. Формування інфраструктури інноваційного розвитку регіонального економічного простору на основі технологій краудсорсингу / О.Є. Бавико // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. – Херсон: МУБіП. – 2013. – № 30. – С. 58-62.
  3. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.mckinsey.com/insights/high_tech_telecoms_internet/the_social_economy
  4. Згуровский М.З., Панкратова Н.Д. Стратегия инновационной деятельности на основании методологии технологического предвидения / М.З. Згуровский, Н.Д. Панкратова // Реєстрація, зберігання і обробка даних.- 2010.- Т. 12.- № 2.-С.103-112.
  5. Кірнос І.О. Форсайт як інструмент державного стратегічного планування / І.О.Кірнос // Інноваційна економіка.-2013.-№6.-с.31-37.
  6. Марченко О. С. Теоретичні аспекти інтеллектуального краудсорсингу як технології інтеграції знань / О.С. Марченко // Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого".-2013.-№2(13).-С.23-32.
  7. Минц А.Ю. Краудсорсинг,как метод решения задач в глоболизованной єкономике и особенности его использования в Украине /А.Ю.Минц //ВІСНИК ПРИАЗОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ.-2013.-Вип.26.-Серія: Економічні науки.-С.85-90.
  8. Пильтяй О.В. Форсайт як інструмент управління суспільним розвитком / О. В. Пильтяй // Актуал. пробл. економіки. - 2008. - № 9. - С. 65-72
  9. Форсайт економіки України: середньостроковий (2015–2020 роки)
    і довгостроковий (2020–2030 роки) часові горизонти (версія для обговорення) / наук. керівник проекту акад. НАН України М. З. Згуровський // Міжнародна рада з науки (ICSU); Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»; Інститут прикладного системного аналізу НАН України і МОН України; Світовий
    центр даних з геоінформатики та сталого розвитку. – Київ : НТУУ «КПІ», 2015. – 36 с.
  10. Хау Дж. Краудсорсинг. Коллективный разум как инструмент развития бизнеса / Дж. Хау / Пер. с англ. –  М. : Альпина Паблишер,   2012. – 288с.
  11. Писаренко Т.В., Кваша Т.К.  Досвід проведення стратегічних маркетингових досліджень з використанням методології форсайту в Україні / Т. В. Писаренко, Т. К. Кваша // Вост.-Европ. журн. передовых технологий. - 2013. - № 1/10. - С. 105-109.